Інсулінорезистентність

Інсулінорезистентність — це стан, при якому клітини організму стають менш чутливими до інсуліну, гормону, що виробляється підшлунковою залозою. Інсулін допомагає клітинам поглинати глюкозу з крові для використання її як джерела енергії. Коли клітини стають менш чутливими до інсуліну, організм потребує більше інсуліну для досягнення того ж ефекту.

Інсулінорезистентність є важливим чинником, який сприяє розвитку цукрового діабету типу 2 і може також бути пов’язаний з іншими серйозними захворюваннями.

Механізм інсулінорезистентності

1. Зниження чутливості клітин до інсуліну:
   • В нормі, інсулін зв’язується з рецепторами на поверхні клітин, що дозволяє їм поглинати глюкозу. При інсулінорезистентності цей процес порушується, тому клітини не можуть ефективно використовувати глюкозу.
2. Збільшення рівня інсуліну в крові:
   • Відповідно до зменшення ефективності інсуліну, підшлункова залоза виробляє більше цього гормону, щоб компенсувати низьку чутливість клітин. Це призводить до підвищеного рівня інсуліну в крові (гіперінсулінемії).
3. Порушення обміну глюкози і жирів:
   • Через інсулінорезистентність, організм не може ефективно утилізувати глюкозу, що може спричинити її накопичення в крові (гіперглікемія). Також можуть виникнути порушення в метаболізмі ліпідів.

Причини інсулінорезистентності

1. Надмірна вага та ожиріння:
   • Ожиріння, особливо накопичення жиру в області живота, є основним фактором розвитку інсулінорезистентності. Жирові клітини виділяють гормони та інші молекули, що можуть сприяти зниженню чутливості клітин до інсуліну.
2. Фізична інактивність:
   • Недостатня фізична активність може призвести до зниження чутливості до інсуліну. Фізичні вправи покращують використання глюкози клітинами.
3. Наследственість і генетичні фактори:
   • Генетичні чинники можуть впливати на розвиток інсулінорезистентності. Люди з родинною історією діабету типу 2 мають більший ризик розвитку цього стану.
4. Неправильне харчування:
   • Дієта з високим вмістом простих цукрів, жирів і малою кількістю клітковини може сприяти розвитку інсулінорезистентності.
5. Стрес і порушення сну:
   • Хронічний стрес і недостатній сон можуть підвищувати рівень гормонів стресу (наприклад, кортизолу), що негативно впливає на чутливість до інсуліну.
6. Запалення:
   • Хронічне низькорівневе запалення в організмі, яке часто спостерігається при ожирінні, може порушувати роботу інсуліну.

Симптоми інсулінорезистентності

• Підвищений рівень глюкози в крові (але ще не достатньо високий для діагнозу діабету).
• Високий рівень інсуліну в крові (гіперінсулінемія).
• Ожиріння, особливо в області живота.
• Неправильне використання жирів, що може призводити до підвищеного рівня тригліцеридів у крові.
• Можливі зміни в шкірі, такі як акантоз нигриканс (темні плями на шкірі, особливо в області шиї, пахв, ліктів).
• Втомлюваність і відчуття слабкості.
• Підвищений артеріальний тиск.

Діагностика інсулінорезистентності

1. Тест на рівень глюкози в крові:
   • Вимірюється рівень глюкози натще. Якщо рівень глюкози знаходиться в межах від 100 до 125 мг/дл, це може свідчити про порушену глікемію натще — попередник діабету.
2. Тест на рівень інсуліну в крові:
   • Визначення рівня інсуліну може допомогти виявити гіперінсулінемію, що є характерним для інсулінорезистентності.
3. Індекс HOMA-IR:
   • Спеціальний індекс, що оцінює резистентність до інсуліну, за допомогою рівня інсуліну та глюкози в крові.
4. Тест на глікований гемоглобін (HbA1c):
   • Цей тест вимірює середній рівень глюкози в крові за останні 2-3 місяці і допомагає виявити наявність діабету або переддіабету.

Лікування і профілактика інсулінорезистентності

1. Зміна способу життя:
   • Збалансоване харчування: обмеження споживання простих цукрів і жирів, збільшення споживання овочів, фруктів і клітковини.
   • Регулярна фізична активність: регулярні фізичні вправи, що покращують чутливість клітин до інсуліну.
2. Контроль ваги:
   • Зниження маси тіла допомагає зменшити інсулінорезистентність. Навіть втрата 5-10% ваги може мати значний позитивний ефект.
3. Медикаментозне лікування:
   • У деяких випадках лікар може призначити лікарські препарати, такі як метформін, що допомагають покращити чутливість до інсуліну.
4. Регулярне моніторування рівня глюкози:
   • Для виявлення можливих змін у рівнях глюкози і своєчасного лікування.

Інсулінорезистентність — це серйозний стан, який вимагає уваги і корекції. Зміни в харчуванні та фізичній активності можуть значно покращити ситуацію, а в разі необхідності лікар може призначити медикаментозне лікування для контролю стану.