Гіпоізостенурія — це стан, при якому нирки втрачають здатність концентрувати або розбавляти сечу, внаслідок чого сеча має постійно низьку осмолярність або питомий тягар, незалежно від стану гідратації організму. Це свідчить про порушення функції нирок.
Основні причини гіпоізостенурії включають:
- Хронічна ниркова недостатність: нирки не можуть ефективно концентрувати сечу через зниження кількості функціонуючих нефронів.
- Тубулоінтерстиціальні захворювання нирок: запальні або інфекційні процеси, що впливають на канальці нирок.
- Діабетичний нефропатія: ускладнення діабету, яке призводить до пошкодження нирок.
- Нирковий інфаркт: пошкодження ниркової тканини через порушення кровопостачання.
- Полікістоз нирок: генетичне захворювання, яке викликає утворення кіст у нирках.
Симптоми гіпоізостенурії можуть включати:
- Поліурію (надмірне сечовипускання).
- Ноктурію (часте сечовипускання вночі).
- Підвищену спрагу (полідипсія).
Діагностика гіпоізостенурії включає аналіз сечі для визначення її питомого тягаря або осмолярності. Інші діагностичні методи можуть включати аналізи крові, ультразвукове дослідження нирок, біопсію нирок або радіологічні дослідження для оцінки структури і функції нирок.
Лікування гіпоізостенурії залежить від основної причини. Наприклад:
- При хронічній нирковій недостатності: лікування може включати контроль артеріального тиску, контроль рівня цукру в крові (при діабеті), дієтичні обмеження і, у важких випадках, діаліз або трансплантацію нирки.
- При тубулоінтерстиціальних захворюваннях: лікування може включати антибіотики (при інфекції), протизапальні засоби та інші медикаменти для контролю симптомів.
Якщо ви підозрюєте у себе гіпоізостенурію або маєте симптоми, які можуть свідчити про порушення функції нирок, важливо звернутися до лікаря для проведення необхідних обстежень і отримання відповідного лікування.