Аденозинтрифосфат (АТФ) — це універсальний енергетичний носій у клітинах живих організмів. Він забезпечує енергією біохімічні процеси, що необхідні для життєдіяльності, такі як скорочення м’язів, транспорт речовин через мембрани та синтез молекул.
Структура АТФ
АТФ — це нуклеотид, який складається з трьох компонентів:
- Аденін — азотиста основа.
- Рибоза — п’ятивуглецевий цукор, до якого приєднані аденін і фосфатні групи.
- Три фосфатні групи — з’єднані між собою високоенергетичними фосфоангідридними зв’язками.
Ці зв’язки є джерелом енергії, яка вивільняється під час їх розриву.
Функції АТФ
- Енергетична функція:
- АТФ постачає енергію для багатьох клітинних процесів.
- При гідролізі одного з фосфатних зв’язків утворюється аденозиндифосфат (АДФ) і неорганічний фосфат (Pi), вивільняючи енергію (~30,5 кДж/моль).
- Регуляція метаболізму:
- АТФ виступає як сигналізуюча молекула для регулювання обмінних шляхів.
- Синтез біомолекул:
- Забезпечує енергію для утворення білків, нуклеїнових кислот, полісахаридів.
- Транспорт речовин:
- АТФ необхідний для активного транспорту іонів і молекул через клітинні мембрани (наприклад, натрій-калієвий насос).
- Механічна робота:
- Енергія АТФ використовується для руху, наприклад, скорочення м’язів і руху війок чи джгутиків.